Висловлювання Богдана Хмельницького

Зиновій-Богдан Хмельницький: Народився 6 січня 1596 року в селі Суботів, Україна. Політик, полководець і дипломат, провідник Народно-визвольної війни 1648—1657 років, творець Української козацької держави та її перший гетьман. Помер 6 серпня 1657 року в Чигирині, Україна.

Висловлювання, цитати, афоризми Богдана Хмельницького

«Що рука людська зробить, те й знищити може.»

«Синове воїнів хоробрих, явіть мужність свою. І вам во віки віків славу, з повеління Господнього, запишуть.»

«Нащо говорити там, де треба діяти?»

«Жиди з усієї України нехай виселяються!»

«Неможливо всебічно і докладно визначити людські вчинки, не залічуючи їхніх закономірностей та одвічної волі неба.»

«Битва це немов меч двосічний, яким можна і в один і в другий бік рубати.»

«Кривда, гніт і неволя накликають сувору помсту з боку справедливости, щоб Божі постанови проявлялись у всьому на очах живих людей.»

«Справедливість цього світу так розмірена, що в одних відбирає, а другим дає владу і мудрість.»

«Все те, що буде зроблене проти, на твою ж таки голову і впаде.»

«Бог не погордить серця упокореного.»

«Якщо підступності не буде краю, то доведеться битися.»

«Майже кожний на всій Україні користувався вольностями, і тяжко йому буде забути, що він був паном і на війні рівнявся з паном.» — до початку широкого спольщення

«Ще живий Господь і козацька не вмирала мати!»

«Нехай ні імені, ні згадки, ані сліду унії на Україні (землі від Сяну до Дону) не буде.»

«За здобутком всігди втрата простує.»

«При сухих дровах і сировим дісталося.»

«Хто нині ніщо, може завтра, завдяки щастю своєму, великим стати і у панів великих права вимагати.»

«Тепер вже несила невинність нашу відвернути від меча. І поки ми живі, хіба що смерть наша може наблизити нашу неволю.»

«Стіна зі стіною зудариться — одна впаде, друга встоїться.» — про наступ Запорізького Війська на Річ Посполиту

«Ще не вмерла козацькая мати!»

«Правила взаємної щирості та приязні: добрим віддавати за добре, тому ніколи не годиться інакше поводитися із своїм ближнім.»

«Побійтеся Бога милосердного, знищіть ворожнечу і відкиньте злобу її, пагубну власному своєму народові, відновіте в ньому мир і тишу, хай поживе і вас прославить.» — З Універсалів, 1648

«Немає більшої турботи й інших справ, як тільки якнастаранніше піклуватися про дружбу з усіма сусідами.» — З «Листів до шведського короля Кароля Густава», 1656-1657

«Звичайний і поширений спосіб піклування про дружбу полягає в тому, щоб іти назустріч із любов’ю і для справжнього успіху в належній справі, щоб уникнути невдячності.» — З «Листів до шведського короля Кароля Густава», 1656-1657

«Нас, чутливих і живих, вважають дикими й неспокійними, а сміливих і добре заслужених назвали нас ворохобниками.» — З Універсалів, 1648

«Для того, щоб приязнь могла змічнюватися і перетворитися у тривалі зв’язки, немає кращого способу, аніж той, щоб з обох боків визначалась її безсумнівна вірність і непорушна сталість.»

«Передвічна мудрість, роздаючи сама дороги загального пожиття, заказала заподіювати лихо тим, що чинять добре, і установила приймати приязних приятельським серцем, давши до того належне порівняння, що неслушно, аби хтось мав би віддавати за рибу вужем, а за хліб каменем чи іншими злими речами за добрі учинки.»

«Чию кров йдете проливати? Чи не братів своїх? Чи ж у нас не одна мати — Україна? За кого вам випадає стояти? За костьоли? Чи за храми Господні, що породили і ростили нас від дня хрещення? Чи ви короні польській допомогти хочете, яка неволею за вашу мужність відплатила, чи матері своїй Україні, яка волею вас обдарувати воліє?» — до реєстрових козаків перед початком Народно-визвольної війни

«Браття, славні молодці війська запорізького! Пробила година, візьміть оружжя і щит віри вашої, закличте на допомогу Господа і не лякайтеся пихатої сили ляхів, не бійтеся хижости та страховиськ з шкір леопардових та з пір'я страусового; згадайте давніх воїнів українських, котрі хоч і невірні були, та все ж своєю сміливістю на всіх страх наганяли. З того ж тіста й ви зліплені. Синове воїнів хоробрих, явіть мужність свою. І вам во віки віків славу, з повеління Господнього, запишуть, хай надія на Бога не посоромить вас!»

«Озлоблені ляхи не могли розгледіти під покровом миру своєї погибелі, не розуміли, що можуть обійтися і без бусурманської приязні. Для цього досить присягти козакам та слова дотримувати і тим оберегти своє королівство від занепаду.»

«А ти пригадай, як я прислав із Січі до покійного хана людей і просив допомогу не в самого хана, а тільки виділити охочих! Чи зглянувся він на моє прохання? Ні! Він прислав одного-єдиного мурзу Тугай-бея з нечисленним загоном. І тільки потім, нюхом чуючи здобич та на моє щастя покладаючись, він почав допомагати. ... Неждано увидівши його непроханого, я вже тоді зрозумів, яке лихо спіткало мир хрещений, та тоді я боявся вирядити його, щоб крім ляхів ще й татар не мати за ворогів. ... Завдяки добру тому, орда спромоглася, замість шкір, зодягтися в злототканії шати, в позолочену запряжку коней спорядити та тули оздоблені зодягти. Проте й після цього ви не полишили підступно проти нас помишляти. ... Ви не раз підступами зривали бажане перемир'я і все це заради своєї бусурманської вигоди!» — на питання татарського хана «Чого це ти поєднався з Москвою?»

«Виб'ю з лядської неволі руський нарід увесь! Перше я за свою втрату і кривду воював, тепер буду воювати за нашу православну віру! Поможе мені в тому чернь уся — по Люблін, по Краків, і я її не відступлю, бо це права рука наша, щоб ви (польські пани), знищивши селян, і на козаків не ударили. Буду мати тисяч двісті, триста своїх, орду всю при тім… За границю війною не піду, шаблі на турків і татар не підійму. Досить маю в Україні, Поділлі і Волині тепер, — досить вчасу, достатку і пожитку тепер у землі і князівстві моїм — по Львів, по Холм і Галич. А ставши над Віслою, скажу дальшим ляхам: сидіть і мовчіть, ляхи! І дуків і князів туди зажену, а як будуть і за Віслою брикати, знайду я їх там певно.» — з промови до польських послів у Переяславі

«Знаєте і доволі добре знаєте, скільки мук, знущань, нищень щодень зносила віками оплакана наша вітчизна, а найприкріше для нас те, як страшенно терпіла наша мати церква православна, що була позбавлена усіх обрядів і стогнала, пригнічена римською єрессю, мовчала, аж поки Бог своєю милістю, як колись Ізраїлю у Єгипті не подав свою благодатну руку допомоги і дозволив їй до свого первісного благочиння повернутися. Ви добре знаєте, скільки довелося нам знести лиха, прикростей, скільки довелося труда докласти, скількома смертями заплатити заради звільнення православної церкви та вітчизни нашої від рабського ярма, від ляхів. Всього цього ми добилися завдяки вашій сподвижницькій мужності під моїм успішним проводом.» — перед сметрю

Цитати Богдана Хмельницького

Маленький іноземно-український словничок:

Принцип — засада
Бачити — видіти
Завжди — всігди, завсігди, завсіди
Вартувати, коштувати — стоїти
Націоналіст — народовець
Націоналізм — народовство
Сфера (відділення) — галузь
Пробачити — простити
Мета — замір
Сцена — кін
Депресія — пригнічення
Характер — норов
Зрештою — вкінці
Знешкоджувати — зневаджувати
Проблема — клопіт Концерт — виступ Інструмент — знаряддя Цитата — витяг